Закон України "Про відпустки": зміст та основні зміни"
Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР є одним з найважливіших законодавчих актів, який регулює порядок надання відпусток працівникам на території України. Цей закон був прийнятий та підписаний президентом Л. Кучмою з метою забезпечення соціальних гарантій для працівників і захисту їхніх прав на відпочинок.
Основні положення Закону
Основні положення закону "Про відпустки" визначаються статтею 2. Згідно з цією статтею, всі працівники мають право на щорічну відпустку, тривалість якої визначається в залежності від стажу роботи, виду робіт та умов праці. Однак, мінімальна тривалість відпустки не може бути менше 24 календарних днів.
Закон також встановлює правила надання додаткових відпусток, таких як відпустка у зв'язку зі святами, відпустка на час догляду за дитиною, відпустка на час вагітності та пологів, відпустка на час навчання тощо.
У статті 3 передбачено право на відпустки у разі звільнення. “За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки”. - (стаття 3 Закону "Про відпустки").
Зміни в законі "Про відпустки"
Закон "Про відпустки" було змінено і доповнено декілька разів. Найбільш відомі зміни пов'язані з установленням додаткових видів відпусток для окремих категорій працівників.
Наприклад, Законом від 3 грудня 2015 року № 889-VIII було встановлено право на додаткову відпустку для працівників, які працюють з важкими та шкідливими умовами. Також встановлено право на додаткову відпустку для працівників, які займаються науково-дослідною роботою.
Законом від 23.12.2010 № 2755-VI було внесено зміни до Закону "Про відпустки", які передбачають надання додаткової відпустки для жінок, які працюють у важких умовах, а також жінок, які мають дітей-інвалідів. “Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи”. - (стаття 19 цього Закону).
У документі пишуть, що "На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
1) до пологів - 70 календарних днів;
2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів”. - (стаття 17 Закону "Про відпустки").
Зміни також стосуються порядку надання відпусток. Так, Законом від 16.05.2017 № 2059-VIII передбачено можливість надавати відпустки працівникам у різні періоди року за їхнім бажанням, за умови домовленості з роботодавцем.
Стаття 11 Закону України "Про відпустки", стосується перенесення щорічної відпустки. Згідно з цією статтею, перенесення щорічної відпустки на інший термін може бути здійснене за погодженням сторін (працівника та роботодавця).
Якщо працівник не використав свою відпустку у поточному році через обставини, не залежні від нього, такі як хвороба або інші непередбачувані події, то він має право перенести свою відпустку на наступний рік. Проте, це можливо лише за умови домовленості між сторонами.
При перенесенні відпустки працівник має право вимагати її надання протягом наступного року, і роботодавець не може відмовитися від цього, якщо причина перенесення відпустки не була залежна від працівника. За порушення прав працівника щодо перенесення відпустки може бути належна відшкодування збитків.
Отже, стаття 11 Закону України "Про відпустки" забезпечує права працівників щодо перенесення відпустки в разі непередбачуваних обставин, а також захищає їх від можливих порушень з боку роботодавця.
Стаття 16. “Творча відпустка — це відпустка, що надається працівникам, щоб закінчити дисертацію, написати підручник та в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 77 КЗпП, ст. 16 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки). При цьому порядок надання таких відпусток, їх тривалість, умови та оплата визначені постановою КМУ від 19.01.1998 № 45 (далі — Порядок № 45)”. Джерело: https://prokadry.com.ua/article/15950-tvorcha-vidpustka-oformlyuemo-oplachuemo-ta-tabelyuemo-pravilno
Ця відпустка передбачена для осіб, які займаються науково-дослідною, науково-технічною або художньою діяльністю, і дозволяє їм зосередитися на своїх проектах та творчих роботах.
Згідно зі статтею 16, тривалість творчої відпустки може становити від двох до п'яти місяців на рік з можливістю подовження до семи місяців у випадках, коли така відпустка є необхідною для роботи над конкретним проектом або завданням.
Під час творчої відпустки працівник має право на збереження своєї заробітної плати, а також на повернення на своє робоче місце після закінчення відпустки.
Творча відпустка може бути надана працівникам, які мають відповідне вище освітнє чи наукове звання, науковий ступінь або мають значні досягнення у відповідній галузі. Про надання творчої відпустки вирішується за заявою працівника та згідно з вимогами законодавства.
Отже, стаття 16 Закону України "Про відпустки" забезпечує права працівників, які займаються науково-дослідною, науково-технічною або художньою діяльністю, та дозволяє їм сконцентруватися на своїх творчих проектах, не турбуючись про своє фінансове забезпечення під час періоду відпустки.
“Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи”. - Закон "Про відпустки". Надання відпусток є одним з важливих елементів соціального захисту населення і допомагає зберегти здоров'я і працездатність працівників. Однак, важливо пам'ятати, що забезпечення прав на відпочинок залежить не тільки від законодавства, але і від культури організації праці та взаємовідносин між роботодавцем і працівниками.
Анастасія Щеглова